У клініці, створеній М. М. Амосовим, виконано близько 7000 резекцій легень і понад 95 000 операцій із приводу захворювань серця, зокрема близько 36 000 — зі штучним кровообігом.
Свідчення масштабної клінічної практики та новаторства.
Біографія Миколи Амосова
від механіка до провідного хірурга польового шпиталю
Микола Амосов (1913–2002) — видатний український кардіохірург, науковець, винахідник і письменник. Народився 6 грудня 1913 року в селі Ольхове Вологодської області (нині росія). Після закінчення медичного інституту працював хірургом у сільських лікарнях, а під час Другої світової війни — військовим хірургом.
1952 року Амосов переїхав до Києва, де очолив хірургічне відділення Інституту туберкульозу, а згодом створив і очолив Інститут серцево-судинної хірургії. Він став піонером кардіохірургії: першим в Україні виконав протезування клапанів серця та застосував штучний кровообіг. Загалом Амосов провів понад 6000 операцій на серці.
Окрім медицини, Амосов активно займався дослідженнями у сфері біокібернетики та філософії здоров’я. Його книжка «Думки і серце» стала бестселером і багато разів перевидавалася. У своїх працях він наголошував на важливості самодисципліни, фізичних навантажень і відповідального ставлення до здоров’я.
Микола Амосов отримав численні державні нагороди, зокрема звання Героя Соціалістичної Праці. Помер 12 грудня 2002 року в Києві, залишивши по собі значний спадок у медицині, науці та літературі.
1913 — 1952
Сформований війною та повоєнними роками
1952 — 1982
Прорив і кардіохірургічна школа
1982 — 2002
Філософія здоров’я і тривала спадщина
Микола Михайлович широко відомий і як письменник. Його книжки «Думки і серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266» та «Книга про щастя і нещастя» багато разів видавалися в Україні та за кордоном
Дослідження людської душі через художню прозу — історії, що звучать поза кордонами.
усі книгиІнститут серця Амосова
Віха української кардіохірургії
1983 року кардіохірургічну клініку, яку очолював Микола Михайлович Амосов, було реорганізовано в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії. Новостворена установа дістала статус Республіканського кардіохірургічного центру УРСР і швидко стала провідним медичним закладом у лікуванні серцево-судинних захворювань. Заснування інституту стало логічним продовженням багаторічної роботи Амосова над удосконаленням методів операцій на серці та впровадженням новаторських підходів у медичну практику.
Під керівництвом Амосова інститут стрімко розвивався і невдовзі став одним із провідних кардіохірургічних центрів не лише в Україні, а й в усьому Радянському Союзі. Щороку тут виконували близько 3000 складних операцій на серці, зокрема понад 1500 — із застосуванням апаратів штучного кровообігу. Це давало хірургам змогу проводити втручання на відкритому серці, суттєво поліпшуючи результати лікування пацієнтів із тяжкими вадами.
Крім практичної роботи, інститут провадив ґрунтовні наукові дослідження. Вони були зосереджені на найгостріших проблемах сучасної кардіохірургії — від розробки нових методик протезування клапанів до моделювання роботи серця. Багато інститутських розробок заклали підвалини подальших проривів у біомедичній науці та були впроваджені в інших медичних закладах.
Микола Амосов став першим директором новоствореного інституту й керував ним до 1988 року. Склавши адміністративні повноваження, він залишився почесним директором. Його авторитет, досвід і наукове бачення роками визначали розвиток інституту, а ім’я Амосова лишається синонімом найвищих стандартів української кардіохірургії.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 128-р від 12 березня 2003 року Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім’я академіка Миколи Амосова
Вшановуючи новатора — інститут з гордістю носить ім’я Амосова.
інститут